Операційні системи

3.4.4. Символічні ссилки

Жорстке посилання є просто ще одним іменем для вихідного файлу. Воно прописується в індексному дескрипторі вихідного файлу. Після створення жорсткого посилання неможливо розрізнити, де вихідне ім'я файлу, а де посилання. Якщо ви видаляєте один із цих файлів (точніше одне із цих імен), то файл ще зберігається на диску (поки в нього є хоч одне ім'я-посилання).

Дуже важко розрізнити первісне ім'я файлу й пізніше створені жорсткі посилання на нього. Тому жорсткіпосилання застосовуються там, де відслідковувати відмінності й не потрібно. Одне із застосувань жорстких посилань полягає в тому, щоб запобігти можливості випадкового видалення файлу.

Особливістю жорстких посилань є те, що вони прямо вказують на номер індексного дескриптора, а, отже, такі імена можуть вказувати тільки на файли усередині тієї ж самої файлової системи (тобто, на тому ж самому носії, на якому перебуває каталог, що містить це ім'я).

Але в Linux є інший тип посилань, так звані символічні посилання. Ці посилання теж можуть розглядатися як додаткові імена файлів, але в той же час вони представляються окремими файлами — файлами типу символічних посилань. На відміну від жорстких посилань символічні посилання можуть вказувати на файли, розташовані в іншій файловій системі, наприклад, на змонтованому носії, або навіть на іншому комп'ютері. Якщо вихідний файл віддалений, символічне посилання не видаляється, але стає не потрібним. Використовуйте символічні посилання в тих випадках, коли прагнете уникнути плутанини, пов'язаної із застосуванням жорстких посилань.